Заснований у 1783 році як база Чорноморського флоту Росії, місто Севастополь давно переросло рамки військово-морської бази, ставши одним із найбільших в Україні морським портом, культурним, історичним і рекреаційно-туристичним центром.

До 1948 року Севастополь був містом обласного підпорядкування. 29 жовтня 1948 року Указом Президії Верховної Ради РРФСР Севастополь виділено в самостійний адміністративно-господарський центр зі своїм власним бюджетом, і віднесено до категорії місць республіканського підпорядкування. У зв'язку з передачею 19 лютого 1954 року Кримської області в територіально-адміністративне підпорядкування УРСР, Севастополь залишився містом республіканського підпорядкування у складі України.

У 1991 році, після проголошення незалежності України, Севастополь став українським містом центрального підпорядкування. У березні 1995 року був виведений зі складу Кримської автономної республіки і оголошений містом центрального підпорядкування «з особливим статусом», що закріплено в прийнятій в червні 1996 року новій Конституції України. Параметри спеціального статусу міста повинні бути закріплені в законі України «Про статус міста-героя Севастополя», який знаходиться на розгляді в парламенті країни.

Зараз на території міста базуються два флоти: Військово-Морські Сили Збройних Сил України і Чорноморський Флот Російської Федерації. Відповідно до підписаного 31 травня 1997 року договору між Україною і Росією, на його території  на умовах оренди розміщується військово-морська база Чорноморського Флоту Російської Федерації. 21 квітня 2010 року в Харкові Президент України Віктор Янукович і Президент Росії Дмитро Медведєв підписали Угоду між Україною і Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту РФ на території України, якої термін перебування Чорноморського флоту Росії продовжено після 2017 року на 25 років.

Сучасний Севастополь, заснований як база Чорноморського флоту Росії, давно переріс рамки військово-морської бази - сьогодні це найбільший незамерзаючий торговий, рибний порт, промисловий, науково-технічний, рекреаційний і культурно-історичний центр України.

Біла колонада Графської пристані прикрашає місто з 1846 р. Від площі Нахімова, розташованої в центрі Севастополя, її гранітні щаблі утікають до моря. Не випадково зображення Графської пристані стало своєрідною емблемою міста-героя: із цим архітектурним пам'ятником пов'язана вся історія Севастополя від підстави до наших днів. Чотири широкі урочистих марші східця прямо від морської гладі піднімаються до білої колонади. По краях східець обгороджений підпірними стінками. Два ряди витончених доричних колон (по шести в кожному ряду) підтримують суворий класично оформлений фриз, над яким проходить карниз із невисоким парапетом. Його прикрашає більш високий парапет (аттик), на якому позначена дата будівництва - 1846 р. У нішах колонади, звернених до моря, установлені дві античні статуї роботи італійського скульптора Фернандо Пеллічіо. Два лежачих мармурових лева, виконані цим же майстром, завершують ансамбль східця у спуска до моря. Як і було задумано у свій час адміралом Лазарєвим, пристань стала парадним причалом Севастополя. Сьогодні Графська пристань, один із найстарших пам'ятників міста і його прикраса, як і раніше, поділяє з ним усі турботи і радості.

Від колонади Графської пристані бере початок одна з найкращих площ міста - площа адмірала Нахімова. У центрі її піднімається пам'ятник прославленому адміралу. Автор пам'ятника - скульптор, лауреат Ленінської і Державної премій, народний художник СРСР, Герой Соціалістичної Праці академік Н. В. Томськ і архітектор М. З. Чесаков. Площа Нахімова, проспект Нахімова, Нахімовський район - у цьому данина глибокої поваги пам'яті героя Синопського бою і першої героїчної оборони міста, видатного флотоводця, чудового патріота Росії.

Приморський бульвар і його пам'ятники розташовані на початку проспекту Нахімова, навпроти Матроського бульвару. Це одне із самих улюблених севастопольцями місць відпочинку. Не тільки прекрасний вид на рейд і знамениту Севастопольську бухту, затишні кутки відпочинку і мальовничі алеї залучають сюди відвідувачів. Приморський бульвар - комплекс пам'ятників і пам'ятних місць, що відображують події, що відбувалися в Севастополі з дня його підстави.

У декількох метрах від набережною Приморського бульвару, на трьохметровому стрімчаку, складеному з грубо оброблених гранітних брил, піднімається струнка коринфська колона - пам'ятник затопленим кораблям. Її вінчає бронзовий орел, розпростерший крила. Схиливши голову, він тримає в дзьобі лавровий вінок. Напис на п'єдесталі говорить: "У пам'ять кораблів, затоплених у 1854-1855 рр. для загородження входу на рейд". Пам'ятник споруджений на честь кораблів, принесених у жертву під час Кримської війни, щоб прикрити Севастополь від ворожих атак із моря. Загальна висота пам'ятника - 16,66 м. Навпроти пам'ятника, на стіні набережною Приморського бульвару, укріплені якорі з затоплених кораблів. Сьогодні цей романтичний пам'ятник, один із самих улюблених севастопольцями, зображений на прапорі Севастополя.

Гордо дивиться в дзеркалі своїх бухт сучасний Севастополь - один з великих промислових, культурних і наукових цетрів півдня України, одне з вродливіших її міст. Він став більше і краще довоєнного. В п'ятидесяті роки XX століття , у незабутню пору царившего в той час у СРСР високого трудового ентузіазму, було забудоване кільце центральних вулиць і площ. Потім перетворилися колишні окраїни. Тут виросли квартали багатоповерхових будинків; кожний з цих районів тепер майже дорівнює довоєнному Севастополеві. Проспекти Жовтневої революції, Перемоги, генерала Острякова, вулиці Дмитра Ульянова і Хрустальова - вони широкі і красиві, розкриті назустріч сонцю і морю.

У Севастополі базується велика частина українського рибопромислового, транспортно-рефрижираторного і науково-дослідного флоту, мається розвита судноремонтна, радіоелектронна промисловість, могутній будівельний і агропромисловий комплекси. В адміністративних границях міста функціонує більш 10 тисяч підприємств різної галузевої спрямованості і форм власності.

Особливу роль у нарощуванні промислового потенціалу міста грають: Балаклавське рудоуправління ім. М.Горького, яке добуває вапняки, флюси для потреб металургійної промисловості; підприємства рибодобувної і рибопереробної промисловості (ВАТ "Південьрефтрансфлот", ВАТ "Інтеррибфлот", ТОВ "Інтерфлот", компанія "Рибпортсервіс", ТОВ "Рибоконсервний комбінат "Новий"); найбільше спеціалізоване підприємство Інкерманській завод марочних вин;промислова група "Тавріда Електрик"; стівідорна компанія "Авліта; ВАТ "Мусон", яке в умовах конверсії перепрофілювалося і налагодило випуск суднових і супутникових радіобуїв, радіолокаційних відповідачів, товарів народного споживання та ін.

Судноремонтні можливості міста представлені шістьма заводами, що можуть робити ремонт судів усіх типів і класів. Севастопольські суднобудівники мають багатий досвід ремонту судів різних країн світу.

Швейна і трикотажна промисловість представлена рядом підприємств, що випускають вироби, яки мають широкий попит  по регіонах України. Швейна фабрика ім. Н.Онілової постачена складними агрегатами з програмним керуванням. З конвеєрів фабрики щорічно сходять сотні чоловічих та жіночих костюмів.

Провідним підприємсвом будівельної галузі в регіоні є Інкерманській кар'єр пильних варняків ЗАТ "Інкерстром", який веде здобич мшанкових вапняків, відомих у Криму під назвою інкерманського білого каменя. З нього відбудований весь післявоєнний  Севастополь і багато сучасних будівель. Великопанельне житлове будівництво в місті здійснюють домобудівний комбінат  "Севастопльжілбуд", будівельна фірма "Консоль". Севастопольський завод залізобетонних виробів спеціалізується на виготовленні блоків фундаментів, плит перекриттів та інших зализобетонних виробів в асортименті 2500 видів. Найбільшою будівельною орнагізацією в місті є ЗАТ "Севастопольбуд", якій має в своєму розпоряджнні могутню матеріально-технічну базу і якій відбудовував Севастополь в післявоєнний час. Севастопольськими будівельниками щорічно вводиться до експлуатації близько  100 тис. кв. м житла. За новою технологією недавно був побудований унікальний об'ект, так званий "президентський" будинок на 202 квартири. Будівництвом гідротехнічних споруд та споруд для зміцнення берега займається трест "Кримморгидробуд", що побудував за роки свого існування з 1965 року десятки причалів та більше 50 гідротехнічних споруд, зокрема унікальних, таких як сухий док суднобудівельного заводу "Затока" в Керчи.

Сільське господарство регіону спеціалізується на садівництві, виноградарстві, овочівництві. Аграрний регіон розташований на площі 32 тис. га. Севастополь - один із найважливіших виноградарських та виноробчих регіонів України. Севастопольський виноград відрізняється високою якістю і розмаїтістю сортів, тут виведені добірні столові сорти винограду. На виноградарстві і виноробстві спеціалізуються 5 сільгосппідприємств: ТОВ "Агрофірма "Золота балка", ЗАТ ім. С.Перовської, ДП "Садівник", ДП "Радгосп-завод ім. П. Осіпенко", ТОВ "Качинський +".

Зовнішньоекономічні зв'язки. Постійно розширюються зовнішньоекономічні зв'язки міста Севастополя з іншими країнами.

Обсяг експорту товарів м.Севастополя за січень–серпень 2011р. становив 79703,1 тис.дол. США і по відношенню до січня–серпня 2011р. збільшився на 38,8%, імпорту – 58987,4 тис. дол. США та збільшився на 43,2%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 20715,7 тис.дол. (за січень–серпень 2010р. – 16083,8 тис.дол.).

Зовнішньоторговельні операції товарами м.Севастополь здійснювало у 2011 р. з партнерами із 79 країн світу.

Основу товарної структури зовнішньої торгівлі міста, як і раніше, складають: механічне обладнання, машини та механізми, електрообладнання та їх частини,  недорогоцінні метали та вироби з них, продукти рослинного та тваринного походження, готові харчові продукти.

Через Севастопольський морський торговельний і рибний порти круглогодично здійснюється перевалка різних вантажів, включаючи і нафтопродукти, загальний обсяг яких досягає полуторамільонів тонн на рік.

Постановою Уряду України місто Севастополь нині відкрите для відвідування іноземними громадянами і заходу іноземних суден. Щорічно Севастополь відвідують близько п'ятисот тисяч туристів, зокрема 200 тис. іноземних. У місті фнкціонують більше 20 готелів, 42 бази відпочинку, 3 автокемпінги, 14 оздоровчих таборів, 4 санаторії-профілакторії, 3 оздоровчих комплексу, 4 яхт-клуби, один з яких є олімпійскої базою України з парусного спорта. 

Вигідне географічне положення міста, сприятливі природно-кліматичні умови, наявність достатня високого ресурсного потенціалу і досвіду міжнародної діяльності дозволяють розглядати перспективи розвитку регіону як великого міжнародного торгово-промислового і туристичного центра півдня України.

Транспортний комплекс міста складається з 6 залізничних станцій з довжиною під'їзних колій 35 км і обробкою 600 вантажних вагонів у добу. Пропускна здатність складає 23 пари потягів у добу. Залізничні вітки і тупикові станції підходять до більшості Севастопольських бухт, через які здійснюється перевалка вантажів.

Основні автомобільні траси Севастополь-Сімферополь (пропускна здатність 18 тисяч одиниць у добу) і Севастопол-Ялта (такою же пропускною здатністю) забезпечують автодорожній зв'язок Севастополя з усіма регіонами Криму.

У міській рисі добре розвитий причальний фронт, довжина якого складає більш 30 км. Місто має 100 причалів, частина з яких - глибоководні, обладнані для навантаження великотонажних судів з осіданням до 10-12 м.

З 2010 року відновлені регулярні перевезення аеропортом "Севастополь" ("Бельбек"). Здійснюються рейси на Київ, Дніпропетровськ, Москву. Середній об'єм пасажироперевезень на рік складає близько 25 тис. пасажирів.

Наукову й освітню базу міста складають 12 науково-дослідних інститутів і проектно-конструкторських організацій. На території Севастополя знаходяться 32 вузи (головних та філіалів). Серед вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації - Севастопольський Національніий технічний університет, академія Військово-Морських Сил ім. П.С.Нахімова, Севастопольский національний уніветститет ядерної енергії та  промисловості, Севастопольський міський гуманітарний університет, Чорноморський філіал Московського державного універститеу ім. М.В.Ломоносова, Севастопольський інститут банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України, 21 філіал вищих навчальних закладів України і Росії, 5 вузів I-II рівнів акредитації (технікумів), 72 середні загальноосвітні школи. У місті діють два професійних училища, Центр профтехосвіти.

Севастополь - місто багатих культурнх традицій. Тут працюють 143 установи культури. Серед них єдиний в України Театр танцю, Севастопольський академічний російський драматичний театр ім. А.В. Луначарського, театр для дітей і молоді, Національний заповідник "Херсонес Таврійський", Севастопольський художній музей ім. М.П. Крошицького.

Загальні дані про регіон

Площа

1100 кв.км, що складає 0,143% території України, з них 864 кв.км - суша, 12% якої заселені;
 38% - сільськогосподарської зони, 50% - ліси і гори, 236 кв.км. - морських акваторій;
 57 кв.км - займають підрозділу двох військово-морських флотів - України і Росії.

Адміністративно-територіальніе одиниці

Кількість районів - 4: Ленінський, Нахімовський, Балаклавський и Гагарінський;
Кількість міст районого підпорядкування - 1: Інкерман;
Селище міського типа Кача  та  29 населених пунктів.

Міська державна адміністрація - 1;
Районні державні адміністрації - 4.

Місцеві Ради

Усього місцевих Рад - 11, у них депутатів - 397 осіб;
міська Рада - 1, депутатів - 75 осіб;
міські Ради районного підпорядкування - 1 (25 осіб);
районні в місті- 4 (176 осіб);
селищні - 1 (30 осіб);
сільські - 4 (91 особа).

Населення (станом на 01.09.2011) - 380,6 тис. осіб:

357,193 тис. осіб проживають в містах (94 %); 23,263 тис. осіб - на територіях сільських рад  (6%).

71,6% населення - росіяни, 22,4% - українці. Серед інших національних груп найбільшими є: білоруси (1,6%), татари (0,7%), кримські татари (0,55), євреї (0,3%), вірмени (0,3%), молдавани (0,2%), азербайджанці (02,%), поляки (0,2%). По 0,15 складають національності: німці, болгари, грузини, греки, чуваші, мордва і ін.
Мовний склад характеризується значною однорідністю: 90,6% населення рідною вважають російську мову, 6.8% - українську.